Иван (Іван) Мацялко Дві зорі ^минус

Уже зів'яли білі квіти осені, 
Уже верба схилилася до сну. 
Але по стежці споминів і досі ми 
Шукаємо усе свою весну. 
 
Уже птахи курликнули із вирію 
І щезнули у сірій далині. 
Тоді чому до цього часу вірю я, 
Що ти іще зустрінешся мені? 
 
Приспів: 
З тобою ми, як дві зорі, - 
Високі і тривожні. 
Здається, поруч угорі, 
А стрітися не можем. 
 
Вечірнім сумом вже стежки застелені, 
Та все одно, та тільки все одно, 
Щоб не згубилась ти в осінній темені, 
На цілу ніч я засвічу вікно. 
 
Знайди його між сотні інших вогників, 
Постукай легким дотиком руки. 
І притулюся я губами вогкими 
До ніжної жаданої щоки. 
 
Приспів.