Мої батьки, любов'ю осіяні,
Живуть собі в містечку край ріки
Онуки в них, мов спогади весняні,
Мої батьки, святі мої батьки.
Чому так мало, часом, пам'ятаєм.
Що невмолимо котяться роки.
Коли в краї далекі відлітаєм,
Не забуваймо - ждуть на нас батьки.
Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи, очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.
Вже ми самі давно батьками стали.
І клопоти старіше день у день.
Не забуваймо, як нас пригортали
Ці найдорожчі нам серед людей.
Щоб наші діти все до нас горнулись,
Горнулися до рідної руки,
Аби вони від нас не відвернулись,
Не забуваймо - ждуть на нас батьки.
Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи, очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.
Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи, очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.
Мої батьки, мов голуби сивенькі,
Воркуючи, очікують дітей.
Не забувайте, діти, батька й неньки,
Що моляться за вас серед ночей.
