Мене у небо погукав,
А там забув, розчарував,
Безжалісний коханий...
Я знаю, знаю: все мине –
Ось так ти виховав мене
Лише у снах, лише у снах,
Жаданий...
Неначе тінь одна ходжу,
День між людей переживу
Серед міських акустик.
А ніч приходить – пустота,
До себе міцно пригорта –
До ранку не відпустить...
Приспів:
Один і той же сон дивлюсь,
Що я одна - вже не боюсь
Іти в житті без тебе.
Навіщо кожну ніч одна?
Навіщо падаю до дна, до дна,
Неначе пташка з неба?
Забрав у мене все, що міг,
Я не ступлю на твій поріг,
Коли ти зажадаєш.
Я хоч і падаю до дна,
Якщо лечу – нехай одна,
А ти вже не літаєш, не літаєш.
Неначе тінь одна ходжу,
День між людей переживу
Серед міських акустик.
А ніч приходить – пустота,
До себе міцно пригорта –
До ранку не відпустить...
Приспів.
