Володимир Іжицький Гуцулка Ксеня ^минус

Тэмна нічка гори вкрила, 
Полоныну всю залыла, 
А в ній постать сніжно-біла, 
Гуцул Ксеню в ній пізнав. 
Він дивывся в очі сыні 
Тихо спэршысь на сосныні 
І слова ніжні любові 
Він до нэї промовляв 

Гуцулко Ксеню, я тобі на трэмбіті, 
Лиш одній в цілім світі розкажу про любов. 
Душа страждає, звук трембіти лунає, 
А що сэрцэ кохає, бо гарячэ, мов жар. 

Вже прошло горяче літо, 
Гуцул іншу любыв скрыто, 
А гуцулку чёрнобрыву, 
В ніч останню він прощав. 
Черемоша гралы хвылі, 
Сумувалы очі сыні, 
Тільки вітэр на сосныні, 
Сумну пісню завивав.