Жила-була Аліса, та тільки не лиса,
А дівчинка Аліса, що вірить в чудеса.
А як повіриш в диво - воно уже твоє,
Брехливе чи красиве - приймай яке вже є!
Аліса, Аліса повірила в диво якось
І звісно, і звісно, і звісно це диво збулось!
До дзеркала в кімнаті Аліса підійшла
І почала співати, а потім простягла
Дві крихітні долоні, сказала відчинись
Вона сказала: "Доню, заходь і не барись!"
Аліса, Аліса крізь дзеркало в казку ввійшла
І полем, і лісом шляхом задзеркалля пішла.
Але, коли Аліса з країни Дивоснів
Принесла запах лісу і квіти чарівні,
Ніхто їй не повірив про дивні чудеса,
Скотилась у Аліса непрошена сльоза...
Аліса, Аліса повірила в диво своє
І звісно, і звісно, що диво і було, і є!
Аліса, Аліса повірила в диво своє
І звісно, і звісно, що диво і було, і є!
Що диво і було, і є! Що диво і було, і є!
Аліса!
