Ніч яка місячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочці тут під калиною
I над панами я пан,
Глянь, моя рибонько, срібною хвилею
Стелеться полем туман.
Глянь, моя рибонько, срібною хвилею
Стелеться полем туман.
Ти не лякайся, що ніженьки босиї,
Змочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тихо - ні вітру, ні хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
