На Клепарові за рогатками,
Там собі жила в своєї мами
Файна, як янгол, груба, як кишка,
А всі ї звали - панна Францішка.
А татусь панни, він різав свині,
Ліпшого майстра нема донині,
А свині тєжко переживали,
На ціле місто дурні кричали.
Францішки мамця в ринку стояла,
Що забив татусь - тим торгувала,
Сальцесон, шкварки, шпондерки, кишки,
Купуйте, люди, в мамці Францішки.
А недалеко від їх господи
Жив си фризієрчик, бравий молодик,
Він купував там щорання кишку,
Бо кохав тяжко панну Францішку.
Підслухав татусь ту таємницю:
"Не для фриз'єра донька різницька,
І хай щодня він купує кишку,
Та не дістане панну Францішку!"
Як то коханці бідні дізнались,
То з того страшно розхвилювались,
І хоч життя їх було ві цвіті,
Постановили його скінчити.
Бідний фризієр заливсь сльозою,
Купив си кишку із трутизною (отрутою),
А було тої два метри кишки,
І з'їли разом з паннов Францішков.
Як тілько з'їли, зараз почули,
Жи тов ся кишков на амінь струли,
І cмepть надходе від тої кишки,
Такий кінець був панни Францішки.
POLSKA
Na Kliparowi za rugatkami
mnieszkała sobi z rudzicielami
pienkna jak aniuł, gruba jak kiszka,
na imi mniała: panna Franciszka.
A ojcic panny, ży był rzyźnikiem,
Codzienni świni zabijał z kwikim,
on człowikowi móg wypruć kiszki,
taki był tatu panny Franciszki.
A matka panny za ladu stała,
Co ojcic zarżnuł, ona sprzydała,
i sprzydawała szpundery, kiszki,
to była matka panny Franciszki.
A niedaleku ud ich zagrody
mnieszkał sy, mnieszkał fryzjerczyk młody
i co dziń ranu kupował kiszki,
bo bardzo kochał panny Franciszki.
Ty tajimnicy ojcic wynykał,
rzek: ni dla ciebi córka rzyźnika
i chociaż co dziń kupujisz kiszki,
to ni dustanisz panny Franciszki.
Ten wyruk straszny jak wysłuchali,
z żalu si bardzu roztyłypali
i chocia byli w życia ruzkwici,
pustanowili zakończyć życi.
Bidny fryzjerczyk zalał si łzami
i kupił kiszki zy strychninami,
A byłu tego dwa metra blisku
i zjedli razym z pannu Franciszku.
A kiedy zjedli, zara puczuli,
ży si tu kichu na amyn struli,
ży kres ich życia nadchodzi bliski.
Tak si zakończył romans Franciszki.
Na Janów razym ich wytaskali,
a na nagrobku tak napisali:
„Tu leży on i panna Franiszka,
przyczyna śmierci – zatruta kiszka”.
A na Janoskim ciemna mugiła
trupy kuchanków na amyn skryła.
Stań tu, przychodniu i klenknij blisku,
westchnij nad bidnu pannu Franciszku.
Pomódl si takży i za fryzjera,
bo go tu miłość przywiodła szczera,
on tu z nio leży z takij przyczyny,
ży w kiszkach byłu dużu strychniny.
Z ty upuwieści morał wynika:
Ni kochaj nigdy córki rzyźnika,
bu możysz życi zakończyć lichu
i jak tyn fryzjir zatruć si kichu.
