В нього свобода — перший закон
Падали квіти на нього з вікон
Блідо-рожеві мої пелюстки
Краяли серце йому на шматки
Він через ґрати своїх заборон
Хоче до мене, до моїх ікон
Кольором ночі і білим вином
І камертон моїх долонь, до його скронь
І в душі немов остання ніжність забринить
Він попросить безнадійно — "Зупинися, мить!"
Кольором ночі і білим вином
І камертон моїх долонь, до його скронь
(І камертон моїх долонь до його скронь)
Може я та, кого він так шукав
Про яку всім так уважно мовчав
Кольором ночі і білим вином
І камертон моїх долонь, до його скронь
На ту саму вулицю поміж вітрин
Прийде він знову, як завжди, один
Ставити пастки, а там — пелюстки
Що краяли серце йому на шматки
І в душі немов остання ніжність забринить
Він попросить безнадійно — "Зупинися, мить!"
Кольором ночі і білим вином
І камертон моїх долонь, до його скронь
І в душі немов остання ніжність забринить
Він попросить безнадійно — "Зупинися, мить!"
Кольором ночі і білим вином
І камертон моїх долонь, до його скронь
І камертон моїх долонь, до його скронь
