Садок прихилився до хатини
як син як вродлива дитина.
Обняв ніжно так гілочками мовтулиться справді до мами.
Згадались юнацькі хорали,
що дзвінко в садочку лунали
І мій вони спів розбудили,
наснаги дали мені сили.
Приспів
Із тої хатини по наших стежинах виходили в світ.
Із тої хатини від батька і до сина продовжився рід.
Із тої хатини у серце дитини вливалась любов.
До неньки до тата, до рідного брата до пісні, до рідних дібров.
Не раз я думками знов лину,
у рідну батьківську хатину.
Наш сад що купався в тюльпанах і стукав у шибку нам рано.
Я чую дзвінкі ті корали,
пісні що у нас не змовкали.
Сяйне і зірниченька рання,
і подих весняний кохання.
Приспів 2
