Поверталися додому,
Як надовго, - невідомо.
Ще залишилась невзята висота!..
Поверталися додому,
Розійшлися по одному,
А тебе не відпускає пустота...
Приспів:
Вона рве твої думки,
Бо на відстані руки
Тремтять сльози і бетон,
Цвітуть квіти мінних зон,
Дихає війна...
Мамо, це не сон!..
Не кажи мені: Я знаю.
Мамо, ти не уявляєш,
Як удав, не відпускає пустота,
Поки спокою не має,
Кожен метр твого краю
І невзята кожна твоя висота!..
Приспів.
По дорозі до вокзалу
Тебе дівчина чекала
І в обіймах рятувала сірий день.
Як надовго, - невідомо,
І чи повернешся додому,
Чи залишишся у пам'яті лишень?..
Вона рве твої думки...
Вона - пам'ять навпаки...
Вона - сльози і бетон...
Вона - квіти мінних зон...
Дихає війна...
Ні, мамо, це не сон!..
