Слухай, як дерево пускає коріння
Всередині тебе, його гілля
Вигналось вгору до сонця жилами рук
Там, на вершку, біля твого гнізда
Виростуть скоро нові міста
Вулиці твоїх думок — мощений брук
Якби ж то не земне тяжіння
В руці птах, а не це каміння
Якби ж то не тут, не на цій мілині
Ми могли б будувати в собі кораблі
Якби ж то-о-о!
Дерево в тобі, п'яне від цвіту
Тінню заступить пів мого світу
Від всевидючого ока, крикливого сонця
М-м-м, весни у тобі, відживши свій вік
Сточать з очей березовий сік
Не ховай свого лиця
Якби ж то не земне тяжіння
В руці птах, а не це каміння
Якби ж то не тут, не на цій мілині
Ми могли б будувати в собі кораблі
Якби ж то-о-о!
Якби ж то-о
Якби ж то-о
Якби ж то-о-о
Го-о-о-го-о-о-о, га-а-а
