Хмари заховали за собою сонце,
Протягом закрило стареньке віконце,
Все живе завмерло, день в пітьму поринув,
Тиша сповістила про лиху годину.
Цілував дружину, сина свого й доньку,
Обійняв матусю, пішов на війноньку.
Вороняча зграя раптом налетіла,
Їй не до вподоби соколові крила.
Хрест та вишиванка, у мішечку трави,
Уперед, до бою, за святую справу,
Сто літ накувала козаку зозуля,
Щоб його не брали: ні шабля, ні куля.
Та ворожа куля в мене за спиною,
Вбила Побратима, бо прикрив собою,
Не лягай, козаче, ти раненько спати,
Бо тебе чекають вдома батько й мати.
Та, вже не почує, не відкриє очі,
Вітер колискову йому прошепоче,
Там, біля калини, де буяють квіти,
Козака-героя пам'ять буде жити.
Повернусь додому, обійму дружину,
Мені подарує маленького сина,
Ім'ям Побратима сина буду звати,
Боже, мій, всім людям дай війни не знати!
15.05.2020 м.Київ
