На межі віків...
Вони зустрілись на окраїні віків,
На стежці, де живого не зустріти...
Тут не росло вже ані трав, ані лісів,
Століттями не розквітали квіти.
Вона і Він! Самотня і Один!
Ну як би вам їх краще описати?
Минуле гіркотою, як полин,
Давно з колін не дозволяло встати.
Вона і він -
їхзустріч на межі віків.
Гірчило все: сім'я, робота, дім,
Їм вже й святе не приносило радість.
Наситившись стражданням в світі цім,
Чекали на сумну, самотню старість.
Чекали .... Вже без віри і надій,
Бо книга долі непрочитана лишалась.
А в ній з окремою печаткою сувій
Лежав ... Один на двох ... Все наближалось ...
Вона і він -
їхзустріч на межі віків.
І ось ця зустріч серед терня й безнадій,
В серцях зневірених чомусь спокійно стало.
Притих і жаль, і смуток. Зник і біль ...
Сувій розкрився ... В темних долях засвітало!
Вона і він -
їх зустріч на межі віків.
Тут сталось диво! На очах пустир ожив!
Несміло пагінець пустив листочки.
Рука в руці, немовби струм прошив,
Відкрились надра ... Вже дзвенять струмочки...
Земля змінилася! Кругом ожив ладшафт.
Кохання неймовірну силу має!
Розквітло все! Ну а вони? На брудершафт
Вже п'ють за зустріч ... Всесвіт їх вітає!
Надалі буде як? Я не читав!
Отой сувій є недоступний людям!
Але кохання є живим, завжди я знав,
Нехай воно живе й у ваших грудях!
