Павло Дворський Місячне сяйво ^минус

Таких, як місяця крило
У пізнім стиглім липні,
Ніде, ніколи не було
Очей небесних срібних,
А може то джерела два
Прозорі та глибокі.
І тайна вічно їх жива,
Як вічний мій неспокій;

Приспів:
Місячне сяйво очей твоїх
Радість і смуток, сльози і сміх,
Глибінь джерельна, глибінь без дна
Така на світі ти одна.

Вони всміхаються мені,
Мов вечорові ранні,
Не очі, а шалені сни
Провісники кохання.
Не очі, а шалені сни
Провісники кохання.

Приспів.