"Добривечір, дівчино, куди йдеш?
Скажи мені правдоньку, де живеш?"
"Чи то ж би я розуму не мала,
Щоб я тобі правдоньку сказала?"
"Добривечір, дівчино, чия ти?
Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?"
"Не питайся, козаченьку, чия я,
Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я!"
"Дівчинонько-серденько, куди йдеш?"
Скажи мені правдоньку, де живеш?"
"Отам моя хатонька край води,
З високого дерева, з лободи.
Я ж до хати сінечки приплету
З високого дерева, з черету".
"Тепер же я догадався, чия ти!
Пусти ж мене, серденько, до хати!"
"Шкода теє, голубе, затівать,
Бо ти будеш ніченьку ночувать!"
"Та я ж тебе, серденько, не зведу,
Пожартую трішечки та й піду!"
Жартувала дівчина до зорі,
Поки стало видненько надворі.
"Ой уставай, козаченьку, та тікай,
Та на мене славоньки не пускай!"
