Ой у полі криниченька,
Там чорнявий козаченько
//Свого коня напуває,
На дівчину поглядає.//2р.
Відведи, козаче, очі,
Щоб обняти серед ночі,
//Випив воду із відерця,
Та й залишив своє серце.//2р.
Ой дівчино чорноброва,
До душі твоя розмова,
//Серце моє ти впізнаєш,
Якщо вірно покохаєш.//2р.
Ой, я рада покохати,
Тільки де ж такого взяти,
//Щоб до мене серцем линув
І кохав одну єдину.//2р.