Стоять заплакані сади,
Скидають листя на руїни.
Він залишився молодим,
Солдат із мирної країни.
Застиглим поглядом крізь сад,
Мов білий птах до неба лине,
Душею світлою солдат,
Такої мирної країни.
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мати.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
Янголами розквітають чорні квіти...
І знов прокинеться синок,
І знов попросить розказати,
Що тато там серед зірок,
Що білим ангелом став тато.
І знов чекатиме на грім,
Щоб у травневий день почути.
Як в піднебессі вогнянім,
Гримлять по татові салюти
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мати.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
Янголами розквітають чорні квіти...
Нехай вже постріли заснуть,
Настане тиша над полями.
Бо чорні квіти там цвітуть,
Бо поливаються сльозами.
Щоб наречені юних літ,
Всміхались скорені любити.
Хай на колінах білий світ,
Прощення просить в чорних квітів.
Не наче чорна квітка польова,
Опалена жорстокими руками.
Звикає жити молода вдова,
Самотня жінка, і самотня мати.
Вчорашня наречена юних літ,
Усміхнена і скорена любити.
Напевно збожеволів білий світ,
Янголами розквітають чорні квіти...
Скачать
