автор о. Мирослав Ковальчук
Вишивала сорочку мати, край вікна на стільці сиділа
Та виносила часто з хати, щоб сорочка як сніг біліла.
До схід-сонця ішла полями, набирала ниток в долоні.
Ій клубок поміж трав стежками, явір гіллям котив червоним.
2 КУПЛЕТ
Брала мати нитки-проміння, полоскала їх в росах чистих
Та, поклавши їх на коліна, заспівала про шлях тернистий
Довгі звуки в нитки вростали, проростали в квітки й листочки
Розквітать на манижці стали, коли кінчила шить сорочку.
3 КУПЛЕТ
Вишивала її весною, голубими струмками неба
Чистим серцем і добротою, бо дитині в дорогу треба!
Гей, сорочку я цю одіну, поміж люди у ній пройдуся-
Пелюстки з весняної піни, квіточки з доброти матусі.
Пр-ш. Модуль.
4 КУПЛЕТ
Ясна вишивка-даль і луки, солов'їні пісні співучі,
Сльози радості і розлуки, ночі зоряні невсипущі
Незрадлива любов до сина, ніжна ласка у нитці кожній }
Зачарована Україна, у шляхи голубі не сходжені } 2р.
