Стріну я тебе, Дунаю,
Стрінеш ти мене нарешті.
Чаші Езерйов-Токаю,
Дні і ночі в Будапешті.
Небо синє, а у небі хмара в мандри вируша,
Вічний чардаш – то душа мадьяра і моя душа.
Грай же! Хай чарівна скрипка
Скаже, хто мені віночок зв’яже.
Тож заграй музико щиро й дзвінко.
Приспів:
Чардаш, чардаш – долітає до Карпат.
Чардаш, чардаш – наші зустрічі й прощання.
Чардаш, чардаш – як китайський виноград.
Світ заполонили звуки серцю милі,
Хай цвітуть сади дунайські, білі!
Всі дерева наче свічі,
Залишаються із нами.
Буде пісня, будуть стрічі
Із дунайськими мостами.
Понад Егер хмари хороводи, і в найкраще з міст
До святого Іштвана приходить сивий піаніст.
Зорі осявають місто!
Щастя, ти далеко й близько.
Грай же, грай мені, музико щиро й дзвінко.
