Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх вориіт, як струна.
То ж чому згубився мій самотній слід,
Знаю я одна, я одна...
Зимна осінь ще стежки листям не наркила,
Бо до тебе навесні я повернусь, милий.
Мої руки ти візьмеш знову в свої руки.
Й не розквітне поміж нас жовтий квит розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спонин,
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь.
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спад і иросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.
Як зійдут сніги із гір потоками,
Ой глибокими, навесні.
Забринить дорога та неспокоем,
Вдалені тобі, вдалені.
Зимна осінь ще стежки листям не наркила,
Бо до тебе навесні я повернусь, милий.
Мої руки ти візьмеш знову в свої руки.
Й не розквітне поміж нас жовтий квит розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спонин,
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь.
Ти, мов колос, зелен колос, нею повен.
Жовтий лист спад і иросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.
