Може пригадуєш,
Може, й не згадуєш,
Як осінь палила
Білі світи.
А яблука падали,
Падали яблука,
Яблука падали в наші сліди.
Хочеться зустрічі,
Ніжної радості
В серці з розлукою
Грається щем.
А яблука падають,
Хто ж їх збиратиме?
Падають яблука
Жовтим дощем.
Що відлюбилося,
Вже не полюбиться.
Тихо зітхають
Сонні сади.
А яблука падають,
Котяться, губляться,
Та не знаходять
Наші сліди.