Смерекова хата
Муз.Павла Дворського
Сл.Миколи Бакая
Наснились мальви, рута-м’ята
I скрип криничний журавля,
I смерекова отча хата,
Яку давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт,
I найрідніша в цілім світі
Матуся сива на дворі.
Приспів:
Смерекова хата, батьківський поріг,
Смерекова хата - на крутій горі.
Як прийду до неї, коліном припаду,
Грудочку землі святої до вуст прикладу.
Вона як пісня - серцю мила,
Старенька хата край села.
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
I грози падали не раз,
Вона стоїть немов із криці
I кожен день чекає нас.
Приспів.
Спішу до неї мов лелека,
Простори кинувши до ніг,
Несу любов свою з далека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона як доля - рідна й близька,
Миліш її ніде нема.
Приспів. (2)
